Жизнь Степана Бандеры: терроризм, фашизм, геноцид, культ - Гжегож Россолински-Либе

176 Об уничтожении портретов см. “Raport dzienny Nr. 272 z dn. 24 października 1934 r.,” ДАЛО ф. 121, on. 2, спр. 134, 66. Об уничтожении польского флага см. Redlich, Together and Apart, 69. О похоронах Украины см. Redlich, Together and Apart, 57. О дальнейших нападениях на учителей см. “Komunikat Nr. 7 о działalności Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów w latach 1932-1933 i 1934. Część III. Działalność O.U.N. w 1934 r.,” AAN, MSZ, syg. 5316, 108.

177 Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 64-66; Motyka, Tak było w Bieszczadach, 36-37; Janina Stobniak- Smogorzewska, Kresówe osadnictwo wojskowe 1920-1945 (Warsaw: Oficyna Wydawnicza RYTM, 2003), 58, 101, 217-19. (“Із червня 1919 року і до кінця 1935 року на території Волинського, Львівського, Станіславівського й Тернопільського воєводств було створено близько 41 тис. осадницьких господарств, із них - 3 569 господарств військових колоністів на Волині. Загальна кількість землі, що підлягала парцеляції для створення державних, приватних, військових та самостійних господарств у чотирьох вищеназваних воєводствах, за цей час становила 629 934,4 г.”. См. Виздрик Віталій, Польське військове осадництво на західноукраїнських землях у 20-30-х роках XX ст. в Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, (№ 21, 2013): 48-52.; ’’Осадники (колонисты), лесники (сотрудники корпуса лесной стражи) и польские военнопленные расселялись в Архангельской (40 тыс. чел.), Иркутской (11 тыс. чел.), Свердловской (13 600 чел.), Молотовской (9142 чел.), Вологодской (16 тыс. чел.), Алтайском крае (6 тыс. чел.) и других традиционных для спецпереселенцев областях Русского Севера, Урала и Сибири. К январю 1941 года в 20 областях и краях страны находилось 137 351 чел. спецпереселенцев этого польского потока. Более 70 тысяч беженцев-поляков на учет спецпоселения не ставились, но условия их жизни были также очень тяжелыми”. См. в Бердинских В. Спецпоселенцы. Политическая ссылка народов Советской России. Москва, НЛО, ред. С.Иванов, 2005, стор. 635. - прим. издателя).

178 Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 62-63, 71-72. Доходы украинцев с высшим образованием были намного ниже, чем доходы польских служащих, работавших в государственных учреждениях и составлявших в них большинство. В то время как украинец, работавший в сельскохозяйственной компании, зарабатывал 50-60 злотых, учитель государственной средней школы зарабатывал 500 злотых в месяц. Ср. Богдан Чайковський, "Фома”: Рекламна фірма Романа Шухевича (Львів: Mc, 2005), 36.

179 Christoph Mick, “Kto bronił Lwowa w listopadzie 1918r.? Pamięć o zmarłych, znaczenie wojny i tożsamość narodowa wieloetnicznego miasta,” in Tematy polsko-ukraińskie, ed. Robert Traba (Olsztyn: Wspólnota Kulturowa Borussia, 2001), 65-71.

180 Курган Люблинской унии во Львове - это искусственный холм, возведенный на расположенной в пределах города вершине горы Высокий замок. Курган был создан в 1869-1890 гг. поляками Львова в ознаменование 300-летия Люблинской унии и в дальнейшем имел важное символическое значение.

181 Mazur, Życie polityczne, 123; Мірчук, Нарис історії ОУН, 51.

182 Mick, Kriegserfahrungen, 413. На 17 сентября 1939 года только в концлагере в Берё-зе-Картузской насчитывалось 4500 украинских заключенных. Ср. Ireneusz Polit, Miejsce odosobnienia w Berezie Kartuskiej (Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2003), 120.

183 Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 954.

184 Ibid, 932.

185 Mazur, Życie polityczne, 139.

186 C 1935 года Мудрый был лидером УНДО. Паньковский был членом УНДО, а до Первой мировой войны даже служил в Имперском совете Австрии, как представитель консервативно-демократической Украинской национально-демократической партии (УНДП), см. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 1010-11; Szumiło, Ukraińska Reprezentacja, 17.

187 Стахів, Крізь тюрми, 55-56.

188 Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 891-905, 932-33, 940.

189 Ibid, 547-57.

190 “Nasza walka, jej cele drogi i metody,” липень 1931, ЦДІАЛ ф. 205, oп. 46, спр. 1033, 13.

191 О врагах Украины см. “Хто нам ворог?” Сурма, серпень-вересень 1928, 1-2. Об УНДО и её отношениях с ОУН, а также об отношениях Шептицкого с ОУН, см. Szumiło, Ukraińska Reprezentacja, ЗО, 32-33, 43, 104, 177, 184-85. О сотрудничестве между ОУН и УНДО см. Andrzej A. Zięba, Lobbing dla Ukrainy w Europie międzywojennej. Ukraińskie Biuro Prasowe w Londynie oraz jego konkurenci polityczni (do roku 1932) (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2010), 359-61.

192 О концепции перманентной революции см. “Перманентна революція,” Сурма 37, № 10 (1930): 4-7. О концепции национальной революции см. Микола Сціборський, “Передпо-силка національної революції», Розбудова нації, 54-55, № 7-8 (1932): 161-69.

193 О концепции перманентной революции, революционных планах, ориентации на польских повстанцев XIX века и эклектичном стиле ОУН см. в «Перманентна революція», Сурма, 37, № 10 (1930): 4-7. О фашистских, антисемитских и расистских компонентах идеологии ОУН, а также о естественном и аутентичном качестве нации, см. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 571-603; Брудер, «Den ukrainischen Staat», 39-47; Carynnyk, Foes of our rebirth.

194 Осип Бойдуник, “Як дійшло до створення Організації Українських Націоналістів,” в Євген Коновалець та його доба, під редакцією Юрія Бойко (Мюнхен: Цицерон, 1974), 359.

195 Władysław Żeleński, Akt oskarżenia przeciwko Stefanowi Banderze, Mikołajowi Łebedowi, Darji Hnatkiwskiej, Jarosławowi Karpyncowi, Mikołajowi Klymyszynowi, Bohdanowi Pidhajnemu, Iwanowi Malucy, Jakóbowi Czornijowi, Eugenjuszowi Kaczmarskiemu, Romanowi Myhalowi, Katerzynie Zaryckiej, oraz Jarosławowi Rakowi, Warsaw, 2 October 1935 (опубликовано в виде брошюры), 83.

196 Об осведомителях в ОУН см. “Proces о zamordowanie ministra Pierackiego. Zeznania komisarza Dugiełło,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 7. Одним из самых важных осведомителей в ОУН был Ярослав Барановский. См. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 566.

197 Данило Шумук, За східним обрієм, (Париж, Смолоскип, 1974), 12-24.

198 Р. Лісовий, Розлам в ОУН: Критичні нариси з нагоди двадцятиріччя заснування ОУН (Б.м.: Видавництво Україна, 1949), 38-40; Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 162.

199 Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 561.

200 О жизни членов УВО в Берлине, см. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 448, 745-46.

201